У Вашому браузері вимкнено JavaScript, або браузер не підтримує роботу з JavaScript. Будь ласка, поновіть Ваш браузер для забезпечення безпеки і стабільності роботи.

Україна: правова держава чи концтабір для важкохворих?

Україна: правова держава чи концтабір для важкохворих?

В Інформагентстві УНІАН відбулась прес-конференція «Україна: правова держава чи концтабір для важкохворих?», організована ГО «Національний рух «За трансплантацію». Участь у заході взяли голова ГО «Національний рух «За трансплантацію» Юрій Андреєв, мама важкохворого Іллі Анна Невесела, батько важкохворої Аріни Олег Мовчанюк, пацієнтка, що потребує ТКМ Оксана Гергало та інші.

У ході прес-конференції Юрій Андреєв зазначив, що за законами, держава гарантує допомогу кожній людині, яку не можуть вилікувати українські лікарі. Проте кожен важкохворий українець – і дорослий, і дитина, - зіштовхується із повною байдужістю чиновників. «Написані закони, ухвалені Постанови – не діють. Важкохворі українці стають заручниками власної держави. Адже українська медицина не в силах допомогти. А щоб отримати допомогу за кордоном потрібні космічні суми грошей. Для звичайних українських сімей суми в 100-200-300 тисяч доларів – захмарні. І держава не поспішає з допомогою для таких людей. Інколи для важкохворих відлік йде на дні, години. А вони вимушені місяцями чекати, коли держава зверне на них увагу. Стається так, що кожен важкохворий та родини таких пацієнтів живуть наче у концтаборі – не маючи можливості врятуватися», зазначив очільник Національного руху «За трансплантацію».

Також він нагадав, що у травні цього року ГО «Національний рух «За трансплантацію» провела виставку у стінах парламенту із портретами тих, хто стояв у черзі на оплату лікування. І тільки завдяки тому, що минулого року більшість з цих пацієнтів влаштовували мітинги та вимагали дофінансування, був збільшений бюджет, і ці люди залишились живими, вже повернулися з-за кордону здоровими. 

Родичі важкохворих пацієнтів та й самі пацієнти сьогодні розповіли свої історії. Надемоційним був кожен виступ. Важкохвора Оксана Гергало, розповідаючи про свою хворобу, обіймала своїх двох маленьких діток, які разом із мамою переживають складний час. Не стримувала сліз і мама Ярослави Салівончик, яка вже чотири роки відчуває нестерпний біль. Українські медики не можуть, навіть, правильно діагностувати хворобу Ярослави, бо ж не мають обладнання. А без точного діагнозу держава не оплатить Ярославі лікування за кордоном. Разом з дітьми на прес-конференцію приїхала і дружина Володимира Скрипова.

Усіх цих людей об’єднує одне – гарантованої допомоги від держави немає. Вкотре пацієнти звертаються до Уряду з проханням виконати зобов’язання держави. Адже для більшості з тих, хто очікує оплати лікування, затягування процесу може скінчитися летальним випадком. 

«90% важкохворих пацієнтів, які подають документи до Міністерства охорони здоров’я на оплату лікування за кордоном – це ті, хто потребує трансплантації органів чи кісткового мозку. Однією з обіцянок нової команди МОЗ України ще в 2016 році був розвиток напрямку трансплантологія та забезпечення всіх важкохворих необхідним лікуванням. За останні 2 роки нічого не змінилося. Як і два роки тому, Україна не забезпечила лікарів необхідним обладнанням, ліками та не побудувала систему трансплантології. 112 мільйонів гривень, виділених на розвиток напрямку, й досі не витрачені за призначенням. Україна сьогодні, як і раніше, має відправляти важкохворих на лікування за кордон. Вже другий рік поспіль ми маємо одну й ту саму ситуацію ¬– бюджетні кошти на лікування закінчуються, а новий бюджет урядники так і не затвердили. Тому сотні людей знову опинилися в так званій «Черзі смерті» на лікування за кордон. І для тих, хто потребує пересадки кісткового мозку – це пастка. Адже трансплантацію потрібно провести протягом місяця-двох, а ці пацієнти мають чекати мінімум півроку. У результаті, наші пацієнти їдуть до закордонних лікарень у вкрай важкому стані, що здорожує вартість лікування та зменшує шанси на порятунок», - додав на завершення Юрій Андреєв.

Також він повідомив, що сьогодні буде передано лист-звернення до Володимира Гройсмана з проханням розглянути можливість збільшити обсяг фінансування програми КПКВ 2301360 «Лікування громадян України за кордоном» на суму 302 мільйони гривень. У листі пропонується три варіанти забезпечення необхідного фінансування:

1. Перерозподіл коштів між іншими програмами МОЗу. І тут хочу згадати пілотний проект по трансплантації, яким виділено на 2018 рік 112 мільйонів гривень. Справа у тому, що ці кошти так і не освоєні, не прописані, навіть, механізми їхнього використання. Тому є припущення, що у кінці року ці кошти можуть просто повернути до бюджету. Ми ж пропонуємо їх використати для порятунку важкохворих за кордоном.

2. Також додаткові кошти на програму можна виділити з резервного фонду державного бюджету. 

3. І третій варіант - збільшити обсяг джерел фінансування державного бюджету на програму «Лікування громадян України за кордоном» за рахунок надлишку фактичних бюджетних надходжень.