У Вашому браузері вимкнено JavaScript, або браузер не підтримує роботу з JavaScript. Будь ласка, поновіть Ваш браузер для забезпечення безпеки і стабільності роботи.

Органна трансплантація

Медицина розвивається для збереження здоров’я людей. Із розвитком такої науки, як трансплантологія, важкохворі пацієнти із тяжкими патологіями отримали шанс на порятунок. Трансплантація – це метод, що полягає у пересадці пацієнту (реципієнту) органа або тканини від донора. По суті, це технічний прийом перенесення органу чи матеріалу в життєздатному функціональному стані.

Найчастіше людині роблять пересадку кісткового мозоку, шкіри, печінки, нирки, серця, легень, тонкої кишки тощо. Для трансплантації використовуються як трупні, так і отримані від живих донорів органи і тканини. Після трансплантації в організмі реципієнта розвивається імунна відповідь на численні антигени трансплантата. Найбільш вивчені антигени людини, з якою пов'язана імунна відповідь на трансплантат, - це антигени HLA. Саме тому, після виконання трансплантації розпочинається важливий етап реабілітації – прийому імуносупресорів, які знижують ризик реакції «трансплантат проти хазяїна».

Органна трансплантація

Те, що сьогодні рятує тисячі життів щороку, раніше здавалося неосяжним. Основоположником сучасної трансплантації є Алексіс Каррель, який провів першу трансплантацію нирки. Саме він розробив техніку операції по пересадці, яку використовують і сьогодні.

Історія знає багато прикладів невдалих трансплантацій. У 1909 році австрійський лікар Едуард Цирн вперше спробував зробити трансплантацію людині від тварини. А у 30-х роках ХХ століття у Харкові зробили першу пересадку нирки від трупного донора. І хоч ці спроби виявились невдалими, та цей досвід дозволив розробити цілу методику.

Роки досліджень на експериментів дали позитивний результат: 1954 року в Бостоні зробили успішну трансплантацію нирки від рідного брати-близнюка іншому. Також потрібно зазначити, що лише 1960 року у Сіетлі вперше розпочато лікування гемодіалізом пацієнта з хронічною нирковою недостатністю.

Сьогодні трансплантація органів – це динамічна наука, що й досі розвивається. Разом із нею, удосконалюється імуносупресивна терапія, вивчаються можливості вирощувати донорські органи, створюються штучні органи. У багатьох країнах світу трансплантація органів перестала бути новаторською наукою. Тепер це повсякденна процедура, яка стає рятівним колом для лікування багатьох патологій.

Звісно, із розвитком такої науки, як «трансплантація органів» з’являється все більше міфів. Для України, зокрема, більшість із цих помилкових суджень стали причиною занепаду трансплантології. Так, маючи діюче законодавство, в Україні сумарна кількість операцій по трансплантації органів ледь налічує 30-50. Тоді як за кордоном, тільки нирок можуть пересадити більше 200 за рік. Такі країни, як Індія та Туреччина щороку збільшують кількість успішних операцій. Це не лише позитивно впливає на рівень життя громадян, але й дає можливість країні заробити – для іноземних громадян трансплантація серця за кордоном коштує близько 95 тисяч доларів, комплекс «серце-легені» - 150 тисяч доларів.

Не останню роль у фактичній відсутності трансплантології в Україні відіграє і занедбане законодавство. Тому переважно, трансплантації українці проводять за кордоном.